ЗЛОЖИ́ТИСЯ, зложу́ся, зло́жишся, док., розм.

1. тільки 3 ос. Укластися в певному порядку. [Зет:] Чи не зложилось би воно [каміння] само як слід у мури? (Л. Укр., І, 1951, 448).

2. тільки 3 ос. Вималюватися, створитися в свідомості, уяві. В голові пані Міхонської в одній хвилі зложився план (Фр., III, 1950, 439); Я вимовляю свою думку так, як вона в мене зложилась (Л. Укр., V, 1956, 146); // Виникнути, створитися, прозвучати (про вірш, пісню і т. ін.). І пісня по краю з кінця у кінець Знялась серед посвисту бурі, Збудила другі голоси і гуртом Зложився величний псалом (Стар., Вибр., 1959, 50); Мов зваблений, я прислухався — раптово Зложилося піснею матері слово (Перв., II, 1958, 132).

3. тільки 3 ос. Влаштуватися яким-небудь чином. А Славко не був радий нітрохи. Ані одна справа не зложилася так, як він про це мріяв (Март., Тв., 1954, 329).

4. Об’єднатися з ким-небудь для спільної справи. І що б за завада Зложитися полем докупи обом, Зложитись хатами, знаряддям, тяглом? (Фр., X, 1954, 178); // Зібрати гроші, влаштувати складчину для чого-небудь. От нас тутечка сім хазяїнів; зложимося, скільки у кого є грошей, щоб можна було купити [зерна] четвертів — на малу міру — сот зо три (Кв.-Осн., II, 1956, 127).

5. рідко. Зігнувшись, склавшись, набути якого-небудь положення, вигляду, форми. І Ленько, зложившися, причаївся за деревом, щоби міг видіти проїжджаючих (Фр., VIII, 1952, 288); Блідаві уста феї зложилися неначе до усмішки (У. Кравч., Вибр., 1958, 298).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 601.