Про УКРЛІТ.ORG

злодійський

ЗЛОДІ́ЙСЬКИЙ, а, е.

1. Прикм. до зло́дій 1. Прогнавши думку про злодійський напад, пані Олімпія обернула свою увагу на інші тони, що доносилися до неї знадвору (Фр., VII, 1951, 9); Навколо все було тихо. Здавалося, що тут не злодійські шхуни, а мирні рибалки спокійно ловлять плескату камбалу (Донч., III, 1956, 357); // Власт. злодієві. Він украв найкращих собак і втік із поселення. З того часу почалося його злодійське страшне життя (Тют., Вир, 1964, 417); Злодійський погляд.

Злоді́йський жарго́н — таємний жаргон злодіїв. Впадає ..в око деяка перевантаженість повісті [Івана Микитенка «Вуркагани»] злодійським жаргоном (Рад. літ-во, 4, 1957, 47).

2. Підступний, злочинний. Одна згадка шкільних років пов’язується у мене зі страшною звісткою про злодійське вбивство улюбленця народу Кірова (Ю. Янов., II, 1954, 17); Ось в похід горністи засурмили. Грізно мчать тачанки по шляху… Гей, тремти, злодійська бандо біла! (Мур., Ідуть.., 1951, 82).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 600.

вгору