ЗЛОВОРО́ЖИЙ, а, е.

1. Який бажає зла, нещастя іншому. О, як топтали банди зловорожі Вкраїнське слово, чисте, як алмаз… (Забашта, Пісня.., 1961, 36); // Який виражає недоброзичливість, ворожість. [Кассандра:] Чом я хоч поглядом не задержала? Злякався б він очей тих зловорожих (Л. Укр., II, 1951, 272).

2. Який передвіщає зло, нещастя. Ох, як часто мене опановують сни зловорожі (Л. Укр., І, 1951, 214).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 599.