ЗЛОБИ́ВИЙ, а, е, рідко. Те саме, що злобли́вий. — Отака моя дитина, Уляно Гаврилівно, стала. Жаліслива й сердешна. Я вже й потерпала, що його там злобивим вовкулакою зроблять (Кучер, Трудна любов, 1960, 20).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 597.