ЗЛИВНИ́Й¹, а́, е́.

1. Признач. для зливання чого-небудь. Щоб не втратити тепла і жодної хвилини часу, перші тонни руди кладуть на під [печі], коли ще не закрито зливний отвір, коли по жолобу ще стікає останній шлак (Рад. Укр., 27. VIІ 1961, 4); Зверху бака розміщується датчик електричного покажчика рівня бензину, а знизу зливна пробка або краник (Автомоб., 1957, 96); // Признач. для прийому рідких продуктів. Зливні пункти молока.

2. Який злився, з’єднався в єдине ціле; суцільний. Стружки бувають різних видів: зливна, надколювання і надлому (Метод. викл. фрез. спр., 1958, 23); Зливний коровий висип має не червоний, а тьмяно-рожевий колір (Шк. гігієна, 1954, 306).

ЗЛИВНИ́Й², а́, е́. Те саме, що зли́вовий. Десь з полудня як линув дощ, але такий зливний, якби серед літа, води з гір загуділи, шопу геть залило (Ков., Світ.., 1960, 21); В дротах гармати нам пробили шлях набоїв зливною грозою (Сос., II, 1958, 420); Хоч на блискавках тиші прослухай Шепіт зливних освідчень тобі (Перв., І, 1958, 119).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 590.