ЗЛАТОВЕ́РХИЙ, а, е, заст., поет. Золотоверхий. — Сниться,— каже він,— ..Що в моїм теремі златоверхому Лежали балки не позмикані (Мирний, V, 1955, 269).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 587.