ЗЛАГІДНІ́ТИ, і́ю, і́єш. Док. до лагідні́ти. В голосі Степана було стільки невинної радості, що старий Волох спершу на хвилину злагіднів (Мак., Вибр., 1954, 294); Вдова глянула на хлопця, і сумний суворий вираз її очей злагіднів дещо (Оп., Іду.., 1958, 423).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 583.