ЗИЧЛИ́ВО. Присл. до зичли́вий. [Фауст:] Вона вщасливить всю державу, Зичливо дбаючи про всіх (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 372); — Вони довго і ніби зичливо придивлялись до мене (Стельмах, Правда.., 1961, 396).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 569.