ЗИМО́Ю, присл. У зимовий час, під час зими; взимку. Зимою більше вільного часу, ніж літом: ночі більші, через те й вільного часу більше (Мирний, І, 1954, 76); Оселився старий у землянці над рікою. На даху в нього зимою вовки ночували (Ю. Янов., II, 1958, 49).

◊ Зимо́ю сні́гу не діста́неш див. дістава́ти; Лі́том і зи́мою див. лі́том.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 567.