ЗИ́МОРОДОК, дка, ч. Невеликий птах з масивною головою, красивим густим пір’ям, довгим прямим дзьобом чорного або червоного кольору і дуже короткими ногами; живе біля води. З криком літали чайки, стрілою пронісся синій яскравий зимородок (Донч., VI, 1957, 63).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 567.