ЗИ́МОНЬКА, и, ж. Пестл. до зима́ 1. Зимонько-снігурочко, ..труси тихесенько, Рівненько, гладесенько Срібненьким сніжком (Гл., Вибр., 1951, 237); [Алілуя:] І не кажіть мені! Хіба я можу повірити, що настало літечко без клечання в хаті, або що прийшла зимонька без ялинки? (Дмит., Дівоча доля, 1960, 34).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 567.