ЗИМО́ВНИК, а, ч., іст., рідко. Те саме, що зимівни́к 2. Дійшли ми до річки Самарії і заночували в зимовнику старого Кукси, колись і він був січовиком (Стор., І, 1957, 179); Повернувшись на Січ, всі вони, герої Сарагоси, поставили разом зимовники в степу і назвали їх в пам’ять походу: Сірогози (Гончар, II, 1959, 96); Вимагають уваги й давні поселення запорожців — зимовники, хутори, слободи (Літ. Укр., 22.VІІ 1966, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 567.