ЗЕМНИ́Й, а́, е́. 1 Стос. до землі (у 1, 2, 4 знач.). Земна куля оберталася у міжзоряному просторі (Довж., І, 1958, 280); Як погода добра, то в нас — рай земний (Мирний, V, 1955, 419); В своїх дужих руках тримав [Юра] сили небесні, й земні, смерть і життя (Коцюб., II, 1955, 333); Вивчаючи родовища руд, він [М. Ломоносов] пояснював їх утворення як результат складних фізико-хімічних процесів, що відбуваються в земній корі (Наука.., 10, 1963, 14); Він ще міг свій літак підбитий на земну посадити твердь (Гонч., Вибр., 1959, 168); Хлопці.. спиналися на верхи земних насипів (Ков., Світ.., 1960, 25); Прекрасні, друзі, наші всі моря, І хай вони на хвилях пружних носять Плоди земні на вжиток добрим людям І миру вість розносять по землі! (Рильський, III, 1961, 113); Це день новий планети усієї Встає на всіх земних материках… (Шпорта, Ти в серці.., 1954, 8).

Земни́й уклі́н кому, чому — уклін до землі як вияв особливої шани кому-, чому-небудь. Народе! Я кладу земний уклін Твоєму полю і твоєму дому! (Рильський, II, 1960, 332).

2. перен. Життєвий, реальний. І ось з’явилася вона з піснею матері на устах, земна, відчутна, і назвалася — Ольга (Кол., Терен.., 1959, 132); Я земних почуттів Теж цуралась колись, на біду (Забашта, Вибр., 1958, 177); Я піснею в небо полину, щоб стати ще дужче земним (Сос., Близька далина, 1960, 13).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 559.