ЗЕМЛЕКОРИ́СТУВАЧ, а, ч. Особа, яка користується землею (у 5 знач.) на певних умовах. В ринкову торгівлю широко залучається продукція підсобних господарств колгоспників та інших індивідуальних землекористувачів (Ком. Укр., 12, 1964, 30).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 556.