ЗДУТТЯ́, я, с.

1. Дія за знач. зду́ти. Перепони від здуття снігу ставили впоперек напряму пануючих вітрів (Нові спос. вирощ.. буряків, 1956, 100).

2. Стан за знач. зду́тися. Набухання його [жому] в шлунку викликає у тварин коліки та здуття (Конярство, 1957, 129).

3. Опуклість, підвищення. З’ясувалося, що Земля біля екватора має здуття (Знання.., 4, 1965, 4); // Припухлість, пухлина. Кила спричинює здуття і нарости на корінні [рижію] (Ол. та ефір. культ., 1956, 181).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 552.