ЗДРІМА́ТИ, а́ю, а́єш, док., розм. Те саме, що задріма́ти. — П’яту ніч не спимо, не гасило світла, пильнуєм, щоб не здрімати (Коцюб., II, 1955, 79).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 550.