ЗДРОЧИ́ТИСЯ, здрочу́ся, здро́чишся, розм. Док. до дрочи́тися. Забрав [шинкар] волів, Овець, корів, Ще він же і здрочився! Загарбав кіз І жита віз… Бодай їм подавився! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 135); А вона [корова], капосна, ..здрочиться, задере хвоста і помчить поміж болотцями і канавами (Мушк., Чорний хліб, 1960, 167).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 550.