ЗДОБУТТЯ́, я, с. Дія за знач. здобува́ти, здобу́ти. Відтепер Пугач став головним постачальником м’яса товариству [опришкам], інших джерел здобуття їжі не мали (Гжицький, Опришки, 1962, 211); Скорочення робочого дня і значне підвищення життєвого рівня всього населення створять умови для здобуття вищої або середньої спеціальної освіти всіма, хто хоче вчитися (Програма КПРС, 1961, 109); Здобуття наукового ступеня.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 544.