ЗДОБИ́ТОК, тка, ч., заст., рідко. Здобуття. На здобитки, підв’язавши литки (Номис, 1864, № 10320); Вдень у яру сидять [розбійники], а вночі на здобитки йдуть (Гр., II, 1963, 253).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 542.