ЗГІ́РШЕ, перев. з заперечною часткою не, розм. Присл. до згі́рший. Кумою Антон Петрович давно вже намітив товсту купчиху, що так любила чайку попити, добре поїсти, уволю поспати; не згірше вона любила і на зубок стороннього узяти (Мирний, III, 1954, 191); // У порівняльних зворотах уживається без прийм. і з прийм. від, за, а також із спол. як, ніж. Батько був людина чутка на розум і почуття і,.. виховував нас не згірше гарного педагога (Вас., IV, 1960, 10); От зведе він хату.. і, дивись, теж заживе не згірше від людей (Стельмах, І, 1962, 481); В народній душі шуміло, ревло та клекотіло, не згірше, як в ошалілій природі (Фр., VIII, 1952, 8); // у знач. присудк. сл. Добре, коню, буде тобі, та не згірше і хазяїнові (Мирний, V, 1955, 112).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 514.