ЗГІРШ, присл., розм. Те саме, що згі́рше. Знайшла б я собі й другого не згірш його! (Барв., Опов.., 1902, 60); За ним під’їхали й ті п’ять вершників, гусарів, не згірш за нього озброєних (Ле, Україна, 1940, 5).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 514.