ЗГІ́РОК, рка, ч. Невисокий горб; гірка, пагорок. Переїхавши долину, ви знову починаєте підніматись на згірок (Мирний, IV, 1955, 312); Макуха першим зійшов на згірок і пильно подивився в напрямку села (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 119).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 514.