ЗГІ́ДЛИВО. Присл. до згі́дливий. — Нехай буде по-твоєму, що це вже передавнене, пропало,— говорив згідливо панотець (Март., Тв., 1954, 354).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 513.