ЗГУСТІ́ЛИЙ, а, е, рідко.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до згусті́ти.

2. у знач. прикм. Який згустився. Хотілося багато чого сказати, але говорити з людьми йому було завжди важко, а надто тепер, коли згустіла кров сіялась і сіялась на синювату осінню траву (Стельмах, II, 1962, 202).

3. у знач. прикм., перен. Те саме, що згу́слий 2. Молодиця тінню промайнула в згустілих присмерках (Ле, В снопі.., 1960, 46).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 527.