ЗГУ́СТА, присл., діал.

1. Густо. Уявіть собі: весь світ — Величезний книш плескатий,.. Звізди — мак, котрим весь книш Поприсипуваний згуста (Фр., X, 1954, 111).

2. Часто. Згуста хожу собі на спацер і беру собі когось з моїх добрих людей (Стеф., III, 1954, 169); // Багато. — Не пам’ятаю певно, що саме я оповідала,— продовжує Настя, витерши краєм долоні куточки вологих уст.— Тільки чула — плескали мені згуста!.. (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 120).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 527.