ЗГРАБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., діал. Пограбувати. [Старець:] Щоб він [Кармелюк] кого-небудь із бідних людей обікрав або зграбував. Панів, правда, грабує, а убогих людей — ніколи; і пучкою не торкне (Вас., III, 1960, 461).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 522.