ЗГОРТА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ЗГО́РТУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗГОРНУ́ТИ, згорну́, зго́рнеш, док., перех.

1. Загинаючи край або краї, складати що-небудь. Спритно поралися [моряки] коло своїх машин, згортаючи брезенти (Кучер, Чорноморці, 1956, 76); Джериха скинула намітку й почала її згортувать (Н.-Лев., II, 1956, 171); Вона перетирала рушником гранчасті чарки й бокали, ..акуратно згортала серветки (Донч., Секрет, 1947, 67); Мати їй убрання хороші та пишні купує,— вона ледве подивиться: згорне та й забуде (Вовчок, І, 1955, 229); Таня згорнула листа, поклала його на місце і сумно зітхнула (Епік, Тв., 1958, 469); // Опускати, складати що-небудь підняте, розпростерте. Алла Михайлівна спинилась, згорнула парасольку, вибила нею порох на своїй сукні (Л. Укр., III, 1952, 606); Тільки для тебе вітрило юний рибалка згорнув, взявся за весла і мило небу й тобі усміхнувсь (Сос., І, 1957, 126); Дівчинка.. склала скромно ручки на колінах, так ніби мушка крильця згорнула (Ів., Вел. очі, 1956, 5); * Образно. Дні летіли. В роботі, в русі й не помітиш. А як роботі край, враз згортав крила день і стомлено ховав голову під крило (Головко, І, 1957, 193); // Закривати що-небудь розкрите, розгорнуте. Устав [учитель], книжку згорнув, сховав у свою шаховку й на ключ замкнув (Гр., І, 1963, 324); Капітан згорнув зошит ..і заховав його в кишеню (Рибак, Що сталося.., 1947, 148); // Згинаючи, вигинаючи і т. ін. якимось чином, надавати певного положення (рукам, пальцям і т. ін.). Пан згортає на череві руки і озирає подвір’я… Що ж се таке? (Коцюб., II, 1955, 59); Виставляє [Печариця] руку і згортає пальці в кулак (Мирний, V, 1955, 155); Аксель, згорнувши руки на колінах, слухала свого супутника (Досв., Вибр., 1959, 215); Січовик згорнув кулаки й став напоготові (Стор., І, 1957, 338).

◊ Згорта́ти (згорну́ти) ру́ки див. рука́; Сиді́ти згорну́вши ру́ки див. рука́.

2. Скручувати що-небудь (в трубку, сувій і т. ін.). Сохла папороть, згортаючи пальмові листки (Тют., Вир, 1964, 435); Крученики готують із тонко нарізаних і відбитих кусків м’яса, які після теплової обробки і накладання на них начинок згортають (закручують у трубку) і тушкують (Укр. страви, 1957, 131); Я згорнув стрічку в малесеньке кружальце (Сміл., Сашко, 1954, 82); Академік різким рухом згорнув креслення (Собко, Біле полум’я, 1952, 182); Він на превелику силу згорнув цигарку і довго стояв, жадібно ковтаючи махорковий димок (Тют., Вир, 1964, 79).

3. Згрібаючи, збирати що-небудь в одне місце. У хлопців з’явилися заступи, лопати, і вони згортали вугілля і обгорілі балки на купи (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 310); Він вимів кімнату, але сміття згорнув на купу й лишив у однім закутку (Коб., II, 1956, 99),

4. Згрібаючи, прибирати, скидати щось звідки-небудь. Андрійко швиденько доїдав шматок хліба й, згортаючи рукою кришки з столу, сипав їх у рот (Григ. Вибр., 1959, 46); Згорнувши ногою притоптану землю, Лантух підняв добре замасковану ляду, дістав великий оцинкований бідон (Руд., Остання шабля, 1959, 42).

5. перен. Звужувати, обмежувати або припиняти діяльність чого-небудь. Зітхнув чабан і після мовчанки обернувся до Уралова: — Правда, що тебе кудись переводять? — Не тільки мене, а й полігон увесь згортаємо… (Гончар, Тронка, 1963, 311); [Люда:] Значить, він доручив тобі згорнути все, що тут [у лікарні] робиться? (Голов., Драми, 1958, 185); Восени зараз же після того, як Каринський прийняв завод, будівництво довелося згорнути (Шовк., Інженери 1956, 51).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 520.