ЗГОРБА́ТІТИ, ію, ієш, док.

1. Стати горбатим внаслідок каліцтва. — Хто ж мене найме з малою дитиною.. Та й який догляд за Галею в чужих людях? — Мало хіба згорбатіло, покривіло та посліпло тих дітей по панських кухнях? Мало їх гине щороку? — відповідала Пріська (Л. Янов., І, 1959, 284).

2. Зігнутися від важкої праці, переживань і т. ін.; зсутулитися. На цій роботі не забагатієш, а згорбатієш (Укр.. присл.., 1955, 59).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 519.