ЗГО́ДЖЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до згоди́ти¹. — Можете приганяти вдосвіта маржину, та й рушимо,— заспокоїв їх Дідушок.— Ватаг уже на горах, та й люди згоджені… (Гжицький, Опришки, 1962, 9).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 517.