ЗГЛЯ́ДІТИ і ЗОГЛЯ́ДІТИ і ЗГЛЕ́ДІТИ і ЗОГЛЕ́ДІТИ, джу, диш, док., перех. і без додатка, перев. із заперечною част. не, розм. Побачити, помітити кого-, що-небудь. Він не зогледів, що я тут, коло хатніх дверей ховаюсь поза дубом (Вовчок, VI, 1956, 306); Зоглядів [Тарас] — щось у червоній плахті із жовтою на голові стрічкою (Вас., II, 1959, 369).

◊ (І) о́ком (очи́ма) не згля́диш (зогля́диш, згле́диш, зогле́диш) — дуже багато. — Що в мого Петруся добра! млини, камені; жита які, гречки! і оком не згледиш (Барв., Опов.., 1902, 102).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 515.