ЗГАНЬБИ́ТИ і рідко ІЗГАНЬБИ́ТИ, блю́, би́ш; мн. зганьбля́ть і рідко ізганьбля́ть; док., перех. Покрити ганьбою, знеславити, збезчестити кого-, що-небудь. Але ті [посестра і побратим], немов орли завзяті, не даються ворогам в неволю, хоч і знають, що не вборонитись, не хотять зганьбити ясну зброю (Л. Укр., І, 1951, 388); Ввесь рід ізганьбив [син]!.. Ніколи цього не було, щоб із-поміж Сивашів злодії були (Гр., II, 1963, 256); Контрреволюція, не гребуючи ніякими засобами, намагалась зганьбити кожну чесну людину, яка виступала на захист інтересів трудящого люду (Скл., Легенд. начдив, 1957, 23).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 509.