ЗГАЙНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, перех. Док. до гайнува́ти 1. Вона тобі щодня буде вичитувати та вишукувати: то те пропало, то те згайнували… (Мирний, II, 1954, 244); // Змарнувати (час). Наймити, на його думку, про те тільки й дбають, щоб згайнувати час то вмиванням, то взуванням (Життя К.-Карого, 1957, 109).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 508.