ЗВІ́КУ-ПРАВІ́КУ, присл. З давніх-давен, споконвіку. «Пасовисько наше звіку-правіку, пощо єго [його] розмірювати?» (Фр., II, 1950, 48).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 482.