ЗВІДДАЛІ́К, присл., розм. Те саме, що зда́лека. Молоденька [жінка] ще звіддалік помітила новий малюнок, рвонулась до нього, і в неї вихопилось вражене: «Ой!..» (Жур., Вечір.., 1958, 400).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 479.