ЗВІД, зво́ду, ч.

1. Довга жердина, пристосована над колодязем для витягування води; журавель (у 2 знач.). У селі почало стихати; тільки де-не-де ворота заскриплять, звід здійметься (Барв., Опов.., 1902, 77); Садок був вишневий, а коло нього колодязь із зводом, на якому висіла стара ступиця з поламаними спицями (Багмут, Записки.., 1961, 64).

2. Зведені в одне ціле і розміщені в певному порядку тексти, документи, закони і т. ін. З ініціативи Ярослава створюється найдавніший літописний звід, що увібрав у себе записи, окремі статті, перекази та легенди, які виникли раніше (Іст. укр. літ.. І, 1954, 31); Звід законів.

3. Криволінійне перекриття, що з’єднує стіни або опори якої-небудь споруди; склепіння. Перед очима — невідоме, чуже місце, зводи якогось сумного храму, які бачиш тільки в снах (Вас., II, 1959, 37); Сварг заходився ставити домниці. Ніхто, крім нього, не знав тепер, як викладати зводи, робити верх (Скл., Святослав, 1959, 96); // Те, що нависає великою площиною над чимось. Схиляється горбатий звід, під ним — каменотеси. Кути важких щербатих брил обтісують долота для цоколів, колон (Рудь, Дон. зорі, 1958, 58).

Небе́сний звід; Звід не́ба — небо, небосхил. У хмарах ще шугають блискавиці, ще грім гримить, ще криє хмарна тінь небесний звід (Гонч., Вибр., 1959, 371); Над головою світло-синій звід неба (Чорн., Визвол. земля, 1950, 106); * У порівн. О серце батька! Ти, як звід небесний, Такий всеобнімаючий, просторий! (Фр., XIII, 1954, 226); Під зво́дами чого — всередині якого-небудь приміщення, в якійсь установі. Під зводами штабу Змінив ти свій одяг на одяг бійця (Перв., II, 1958, 409).

4. спец. Частина затвора або замка, що утримує ударний механізм вогнепальної зброї в положенні готовності до пострілу. Коли курок гвинтівки ставиться на бойовий звід, то пружина затвора стискується, запасаючи потенціальну енергію (Курс фізики, І, 1957, 166).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 479.