ЗВУ́ЧНО. Присл. до зву́чний. Він звучно поцілував батьківську руку (Довж., І, 1958, 340).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 502.