ЗВЛАДА́ТИ, а́ю, а́єш, док., рідко. Взяти верх над ким-, чим-небудь, перемогти, справитися з кимсь, чимось. Заняття в гімназії на цей день були скасовані. Однаково з півтисячною оравою несила було звладати (Смолич, II, 1958, 113).

Звлада́ти з собо́ю — перемогти в собі вияв якого-небудь почуття. Може ж він і сам не сподівався, щоб воно так страшно вийшло. Просто, я так думаю, не звладав з собою (Кундзич, Пов. і нов., 1938, 225).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 490.