Про УКРЛІТ.ORG

звичайне

ЗВИЧА́ЙНЕ, присл., рідко. Те саме, що звича́йно 1-3. Чому її погляд, звичайне такий холодно-байдужий, тепер блищить вогким промінням щирих, аж болючих радощів? (Л. Укр., III, 1952, 745); Думала іти в черниці Або вбитись, утопитись, Так жаль маленьких діток стало — Звичайне, мати, що й казать (Шевч., II, 1963, 268).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 476.

вгору