Про УКРЛІТ.ORG

звинятися

ЗВИНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ЗВИНИ́ТИСЯ, ню́ся, ни́шся, док., розм.

1. Те саме, що вибача́тися. «Я звиняюсь,— каже, —ви проти нової школи, Ганно Антонівно?» (Ю. Янов., І, 1954, 25); — А перед Федотом — звинись. Він тобі старший брат.. А ти на нього руку піднімаєш (Тют., Вир, 1964, 224).

2. Виправдовуватися. Пан гостро зганьбив бонну, а Катрусю казав взяти економові й покарати, хоч Катруся звинялася, що вона .. не винна (Кобр., Вибр., 1954, 88).

3. тільки док. Відчути провину; провинитися. Він подивився на Барона таким поглядом, ніби чим звинився (Досв., Вибр., 1959, 157).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 473.

вгору