ЗВИВА́ТИСЯ і рідко ІЗВИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ЗВИ́ТИСЯ, зів’ю́ся, зів’є́шся і рідко ІЗВИ́ТИСЯ, ізів’ю́ся, ізів’є́шся і діал. ЗВИ́НУТИСЯ і рідко ІЗВИ́НУТИСЯ, нуся, нешся, док.
1. Скручуватися, закручуватися в трубку, кільце і т. ін. Аркуші паперу шаруділи і самі звивалися у трубки (Собко, Зоряні крила, 1950, 201); В кільця волосся на вітрі звивалося коло чола (Перв., І, 1958, 180); Тарко лежав під старою грушею, звившись бубликом, витягав ноги, знову звивався, скавулів (Чендей, Поєдинок, 1962, 135).
2. З’єднуючись, сплітатися докупи, разом. В ту альтанку.. не пуска його [світло] дикий виноград, звившись тісно й щільно в одну зелену стіну (Коцюб., І, 1955, 154).
◊ Звива́тися (зви́тися) в голо́вки — виростати, утворюючи головки (про капусту). Стоять городи, мов у віночку. Капуста в головки звивається (Коцюб., II, 1955, 15); Звива́тися (зви́тися) в клубо́к (клубко́м) див. клубо́к.
3. Вигинатися, нахиляючись у різні боки. До.. переляканої пані Роксолани повзе, звиваючись, якась руда зміючка (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 14); Рабині довго звиваються у млосному танці, повному знемоги і грації (Тулуб, Людолови, II, 1957, 234); Тонкий і довгий батіг, як блискавка, звився і дзвінко ляснув у повітрі (Ткач, Арена, 1960, 20); Олеся звинулась легким станом, перескочила через осоку (Н.-Лев., III, 1956, 127); * Образно. Люта думка гадюча звивається, плазує (Донч., І, 1956, 139); // Борсатися, корчитися (перев. від болю). Його зацікавила людина, що звивалася в руках двох дужих хлопців (Кач., II, 1958, 434); Перегнеться [Савка] з сідла, і, ніби жартома, так потягне нагайкою вподовж спини, що тільки зів’єшся (Гончар, Таврія, 1952, 34); // тільки недок. Згинатися, улесливо кланяючись. У двері шанобливо стукає лакей Никанор.— Заходь! Никанор, звиваючись тілом і фраком, наче та собака, що провинилась, нерішуче стає на порозі (Стельмах, І, 1962, 283); // тільки 3 ос. Мати вигини, зигзаги, бути розташованим по звивистій лінії. У траві лежала іржава гусениця з танка. Вона звивалась, мов убита велетенська змія (Цюпа, Назустріч.., 1958, 344); Тоненькі брови звивалися гадючками, сповзали на лоба (Коцюба, Нові береги, 1959, 322); Оце тая стежечка Ізвивається (Фр., XI, 1952, 31); Звившись гадюкою, пославсь [шлях] од великого села Пісок аж до славного колись Ромодану (Мирний, II, 1954, 31).
4. тільки недок., перен. Хитрувати, викручуватися, пристосовуючись до обставин. Читала я там речі галицьких послів, та навіть мені їх шкода стало, що вони, бідні, мусять тепера звиватися, поставивши самі себе в таке фальшиве положення (Л. Укр., V, 1956, 65); Як це воно сталося, що він, Федір Голубенко, за своєю натурою завжди пряма і чесна людина, мусить тепер звиватися, як в’юн, хитрувати, пускатися в дешеву, дріб’язкову дипломатію? (Руд., Вітер.., 1958, 137).
5. Підніматися вгору клубами, вихором (про дим, пару, куряву і т. ін.). Над хатами звивавсь угору дим (Барв., Опов.., 1902, 122); Біла пара хмарою звилась над горщиком (Коцюб., І, 1955, 87); Вже й перекотиполя не видно за курявою, що раптом закрутилась на місці, звилася крученим вихорам у небо (Цюпа, Назустріч.., 1958, 12).
6. Стрімко злітати вгору (про птахів, літальні апарати і т. ін.). Од часу до часу він спужував дичину, що або з хуркотом звивалась у повітря, або з плескотом зникала в гущавину очеретів (Досв., Вибр., 1959, 409); За маєткам, десь у районі залізниці, звивались чужі ракети (Гончар, III, 1959, 151); Звилась стріла нижче від хмари, вище від лісу та й упала у князівський двір (Укр.. казки, 1951, 171); Відьма сіла на мітлу, ..високо звилася угору (Стор., І, 1957, 87); // Спрямовуватися вгору. Полум’я вже знову звивалося високо, жарко лижучи чорні челюсті.. темного неба (Гр., II, 1963, 303); Кинув поклик Світолюб, на коня баского скочив, тільки звився буйний чуб! (Забіла, У.. світ, 1960, 152); // Підніматися, ставати на диби (про коня). Потім остроги дав коню, Кінь вороненький звився (Л. Укр., І, 1951, 353); // Гучно, високо звучати (про голос, музику). Тоді звилась полум’яна, гучна мелодія, горда і буйна, сповнена болю і розпачу (Л. Укр., III, 1952, 590).
7. перев. недок. Рухатися в різних напрямках, крутитися, метушитися. В самому натовпі звивається дядько Володько, трусить якоюсь свитиною (Вовчок, VI, 1956, 295); Тут зараз Лисичка сюди-туди звинулася, знайшла кораблик, прип’ятий до берега, і гукнула на своїх (Фр., IV, 1950, 78); // Швидко повертатися, рухатися, справляючись з якою-небудь роботою. Вона звивалась, як муха на окропі; робота аж пищала в її руках (Коцюб., І, 1955, 63); Баба звивалась миттю всюди і спонукувала хлопців до діла (Барв., Опов.., 1902, 486);
7 тільки недок. Літати, кружляти в різних напрямках. Над ними [кораблями] в небі звивалися наші гострокрилі винищувачі (Кучер, Чорноморці, 1956, 419); У високому небі звиваються птахи, облипають щогли, падають матросам на солоні плечі (Гончар, III, 1959, 182).
8. тільки недок. Розвіватися, маяти в повітрі (про прапор і т. ін.). Два прапори тріпотіли і звивалися попереду наших струнких рядів (Смолич, І, 1947, 248); // Спадати хвилясто. Звивалося волосся на плечах (Руд., Ленінградці, 1948, 8).
9. тільки недок., перен. Підлесливо крутитися, упадати біля кого-небудь, домагаючись уваги, ласки. — Багато коло тебе звивається, а жоден не сватає (Вовчок, 1955, 112); Біля Тимоша звивалася Оленка, подруга Надійчина (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 21).
◊ Звива́тися в’юно́м див. в’юн.
10. тільки недок. Пас. до звива́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 470.