Про УКРЛІТ.ORG

зв'язувати

ЗВ’Я́ЗУВАТИ і рідко ІЗВ’Я́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗВ’ЯЗА́ТИ, зв’яжу́, зв’я́жеш і рідко ІЗВ’ЯЗА́ТИ, в’яжу́, в’я́жеш, док., перех.

1. З’єднувати, скріплювати кінці чого-небудь вузлом, петлею і т. ін. [Емма (зв’язуючи порвану нитку):] Ну, вже ж і вовна! (Л. Укр., IV, 1954, 212); Фурман зв’язував отоси, що їх, мов ножем, перетяло, і лагодив тріснутий хомут (Досв., Вибр., 1959, 64); Зручним рухом склав [Йон] хустину косинкою, закинув собі на шию і зв’язав під бородою вузликом (Коцюб., І, 1955, 234); // З’єднуючи кінці чого-небудь, виготовляти, робити щось. Зоня сіла там же при столі, закладала ті папірці вузенькими смужечками, зв’язувала в каблучки й брала їх за основу для маленьких віночків (Л. Укр., III, 1952, 653); Ой зв’яжу віночок на чотири квіти, На чотири квіти, щоб усім радіти (Рильський, II, 1960, 115).

◊ Зв’я́зувати кінці́ (з кінця́ми) див. кіне́ць1; Сказа́в, мов (як і т. ін.) зв’яза́в — влучно і твердо сказав.

2. Скріплювати які-небудь предмети за допомогою мотузка, ланцюга і т. ін. Один човен на бистрих хвилях перекидається, і для того зв’язують докупи два або три човни (Н.-Лев., II, 1956, 416); Валерик швидко зняв з ніг лижі, зв’язав їх докупи і закинув на плечі (Збан., Старший брат, 1952, 10); Зняв [Антон] з себе мотузку, зв’язав хмиз, звалив на плечі в’язку й пішов до хати (Чорн., Визвол. земля, 1959, 45); // З’єднуючи докупи і обв’язуючи що-небудь, виготовляти щось. Стали [гвардійці] зв’язувати плоти безшумно з колод, лози й снопів (Тич., II, 1957, 181); — Господи помагай! — сказала Лесиха і перша ужала жмінку [жменьку] спілого, колосистого жита, перша зробила перевесло, зв’язала снопок і відставила його набік (Фр., І, 1955, 60); — Всі квіти зберу у дніпрових гаях, Зв’яжу у.. букети (Нагн., Пісня.., 1949, 125); // тільки док. Зібрати, пов’язати у снопи зжатий, скошений хліб. [Роман:] Оце робітниця, оце жінка — сама за косарем зв’яже! (К.-Карий, І, 1960, 396); Марія з болем випростала спину, глянула навколо. Скільки тих валків, і все треба зв’язати (Цюпа, Назустріч.., 1958, 75); // Збирати, ув’язувати що-небудь у вузол, пакунок. Нещасний Гельє зв’язав у вузлик своє майно і вибіг в хати на вулицю (Коцюб., III, 1956, 9).

3. Обкручувати, обв’язувати чим-небудь тіло або руки, ноги. Напившись, звірів [грек], ..і, якщо його не зв’язували тут же, він нападав на першого-ліпшого і бив трохи не до смерті (Тют., Вир, 1964, 464); Казали їй [Марусі ] руки ізв’язати, посадили між злодіями (Вовчок, І, 1955, 249); [Кандиба:] Ви радите мені кинути писати? [Батура:] Навпаки, я хочу, щоб ви писали, бо вас все одно ніхто не спинить. Навіть, коли б вам руки і ноги зв’язали, ви носом писатимете (Корн., II, 1955, 251); // перен. Заважати, перешкоджати вільно діяти, рухатися і т. ін. М’ячі йшли і йшли в лівий бік корму, і це зв’язувало Раусліта, це не давало змоги прикласти усі сили (Собко, Любов, 1935, 107); Під вікнами ходив вартовий. Він теж був сонний, і сон давно вже зв’язав не тільки його думки, але й його рухи (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 165); // перен., чим. Ставлячи себе чи когось у залежність від чого-небудь, обмежувати свободу дій, вчинків. Вона не хоче зв’язувати себе згодою на шлюб раніше, як остаточно з’ясується перспектива щодо його дипломатичної кар’єри (Головко, II, 1957, 490); [Маруся:] Я каюсь, мамо, що так швидко зв’язала себе обітом страшним (Мирний, V, 1955, 101); // перен. Сковувати або уповільнювати розвиток чого-небудь. Парламентарна буржуазна республіка зв’язує, душить самостійне політичне життя мас.. (Ленін, 24, 1950, 47).

Зв’я́зувати (зв’яза́ти) ру́ки: а) (етн.) здійснювати обряд шлюбу, вінчати. — О-ох сину, сину!.. Кожна дівка, поки не вийшла заміж, то й добра; а як зв’язали руки, то зараз і почне витребенькувати… (Мирний, І, 1949, 353); Аби вірно кохались, а там, чи зв’язав піп руки, чи не зв’язав — однаково (Коцюб., І, 1955, 35); б) позбавляти кого-небудь можливості вільно діяти. Давно б я утік з того міста, ..так Владек мені руки зв’язав: зовсім хлопця скрутила хвороба (Мур., Бук. повість, 1959, 82); Зв’я́зувати (зв’яза́ти) ру́ки й (та) но́ги (по рука́х і нога́х) див. рука́.

4. Сполучати, з’єднувати що-небудь з чимось на відстані ланцюгом, пасом і т. ін. Павлюк налагодив наверху вітряний двигун, з допомогою Торби зв’язав його з динамомашиною і освітив пароплав дешевою електрикою (Трубл., Лахтак, 1953, 59).

5. З’єднувати які-небудь пункти шляхами сполучення. Проведена у 80-х роках Закаспійська залізниця зв’язала Самарканд з Каспійським морем (Іст. СРСР, II, 1957, 263); У недалекому майбутньому.. космічні кораблі зв’яжуть Землю з іншими планетами (Ком. Укр., 10, 1962, 47); // Створювати можливість спілкування на відстані за допомогою різних засобів зв’язку. Кілька телефонних апаратів уже зв’язували бліндаж з усіма командирами полків і штабом армії… (Голов., Тополя.., 1965, 345).

6. Сприяти встановленню зв’язків, стосунків між ким-, чим-небудь. — Я наказав негайно зв’язувати вас з кожним матросом і солдатом.. Розпитуйте про все. Для книги знадобиться (Кучер, Голод, 1961, 200); Вчора, коли я пішов від Старикова, я подумав: а чи не зв’язати його з Ромчиним батьком? (Сміл., Сашко, 1957, 120); // Сприяти встановленню дружніх стосунків; зближувати кого-небудь з кимось. Так життя зв’язало Мирона з Яшком. Наче небаченими [невидимими] нитями. І вони не рвали їх (Головко, І, 1957, 124); Довідався [Довбуш] випадково, що Фока вміє писати, і це зв’язало його з горбанем навіки (Гжицький, Опришки, 1961, 31).

Зв’я́зувати (зв’яза́ти) своє́ життя́ (себе́, свою́ до́лю):

а) (з ким) вступати в близькі стосунки, одружуватися з ким-небудь. Чи кохала вона його, йдучи до шлюбу, зв’язуючи з ним своє життя, чи знала тоді це почуття? Мабуть, що ні (Коцюба, Нові береги, 1959, 158); Відтоді, як вона зв’язала себе з тим пияком, вигляд у неї стає дедалі згорьованіший, змучений (Гончар, Тронка, 1963, 120); Не вдалося [Уляні] колись з ним зв’язати своєї долі, то хоч зараз посидить коло нього (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 33); б) (з чим) присвячувати себе, свою діяльність чому-небудь. Кращі твори світової літератури належать письменникам, що зв’язали свою долю я комунізмом, віддають своє життя інтересам народу (Рад. літ-во, 5, 1957, 91).

7. Встановлювати взаємозалежність, взаємодію кого-, чого-небудь; пов’язувати щось із чимось. [Леся:] Сергій був надто дорогий мені, щоб я могла зв’язувати його ім’я з своєю недугою (Сміл., Черв. троянда, 1955, 75); З Києвом зв’язували мене далекі згадки з дитячих літ. Малим я тут прожив кілька років (Сам., II, 1958, 270); Комуністична партія завжди зв’язувала зростання заробітної плати з підвищенням продуктивності праці (Рад. Укр., 5.I 1955, 1).

8. З’єднуючи разом, створювати одне ціле. Виникли такі нові організаційні форми, як комплексні бригади і механізовані ланки, що.. зв’язують воєдино ряд галузей господарства (Ком. Укр., 5, 1960, 55); Марксизм зв’язав в одне нерозривне ціле економічну і політичну боротьбу робітничого класу (Ленін, 4, 1948, 151); Піснею ж твоєю [Джамбуле] дорожу! Я її зв’яжу із своєю мужньою — твою пророчу (Тич., I, 1957, 280); // Єднати на основі чого-небудь спільного. Яремченко зразу відчув у стосунках цієї групи жінок злагодженість і внутрішню силу, яка зв’язувала їх в одну сім’ю… (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 7); Ніч, лунка лісова порожнеча зв’язували всіх трьох якимись новими, майже інтимними почуттями, ріднили і зближували (Коз.. Сальвія. 1959, 41).

Зв’я́зувати (зв’яза́ти) доку́пи (в одне́ ці́ле) думки́ (слова́ і т. ін.) осягати розумом сказане, знаходити суть, розуміти. В його голові мигтіли якісь шматки думок, просувалися якісь неясні образи, та він ніяк не міг впіймати їх, зв’язати докупи (Коцюб., І, 1955, 123); Гості вже попрощалися і порозходилися, а він сидів і думав про все, що почув тепер, що чув раніше, та не зв’язував в одне ціле (Сенч., Опов., 1959, 39); Не [вмі́ти, могти́] зв’яза́ти два сло́ва (двох слів) — не вміти (не могти) говорити зв’язно, логічно. Сахно.. довго не могла опанувати свого хвилювання й зв’язати два слова для відповіді (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 25); [Давидюк:] Я не вмію говорити. Більше двох слів не зв’яжу (Корн., II, 1955, 254).

9. спец. Міцно сполучати, скріплювати, з’єднувати що-небудь з чимось в’яжучою речовиною або сумішшю речовин чи якимись іншими засобами. Глина зв’язує між собою камені (Таємн. вапна, 1957, 9); Була загроза, що впаде [вишка] й хату бабі розвалить.., а хлопці й під той вітер клепали, рятуючи свою споруду, брали болтами, зв’язували міцніше (Гончар, Тронка, 1963, 91).

10. хім. Виводити з вільного стану. Деякі дослідники вказують на те, що стрептоміцин може зв’язувати нуклеїнові кислоти і цим виводити їх я обміну речовин (Мікр. ж., XVIII, 4, 1956, 17).

11. тільки док. Виготовити в’язанням. Вчора здивувала Всіх моя сестричка — Братику зв’язала Білі рукавички! (Бойко, Ростіть.., 1959, 17).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 505.

вгору