ЗБІ́РНИЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до збі́рник 1. Щодо віршів моїх — то коли вже хочете, помістіть їх де-небудь межи іншими в збірничку (Коцюб., III, 1956, 127); Рукописні збірники та пісенники довгий час були тією літературою, що задовольняла естетичні потреби середніх і «нижчих» прошарків суспільства.. То ж не дивно, що збірнички часто зачитувалися, як кажуть, «до цурки» (Нар. тв. та етн., 2, 1961, 63).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 444.