ЗБРИ́ЖИТИ, жу, жиш, док., перех., рідко. Зібрати в брижі, зморшки, складки; укрити брижами. Адвокат у задумі зиркнув одним оком на кінчик свого вуса, збрижив чоло (Сміл., Пов. і опов., 1949, 38).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 451.