ЗБЛЯ́КНУТИ, збля́кну, збля́кнеш; мин. ч. збляк, ла, ло; док.

1. Зробитися менш яскравим, потьмяніти. Одразу все стало [від дощу] непривітне, сіре, зблякли розмаїті барви осені (Гур., Друзі.., 1958, 86); Цей рояль, і стіл, і на картині Глибина березових дібров, Тільки все воно тут зайве нині — Почорніло, зблякло в павутинні — І на всьому запеклася кров (Нагн., Пісня.., 1949, 106); * Образно. З тих, хто залишиться живий, війна висуне в передові ряди будівників життя найчесніших і найщедріших героїв — захисників народу,— а темне одійде, зблякне із своїми нікчемними підлими пристрастями (Довж., III, 1960, 58); // Втратити свіжість кольору, вицвісти. На обох ченцях були дуже старі, обстрьопані вовняні ряси, що вже зблякли, полиняли (Н.-Лев., III, 1956, 370); // Збліднути, згаснути. Небо зблякло, зорі зникли, вітрець пошарудів, загойдалася над водою пара, ніч посіріла вся раптом (Ю. Янов., І, 1954, 274); Обличчя в неї видовжилося, потемніло.. Запалі очі стали немовби трохи світлішими, зблякли, їх зосереджений погляд свідчив про безупинну, напружену роботу мислі (Жур., Вечір.., 1958, 224); // перен. Втратити виразність, яскравість. Сон відлетів, думка загострилась, мирний краєвид відсунувся десь далеко і збляк (Коз., Серце матері, 1947, 9); Раніше Сірко був домігся, що образ її [Варі] трохи збляк і відійшов десь на другий план; тепер було навпаки:.. Варя витіснила все і стала проти Сірка у всій своїй виразності (Сенч., Опов., 1959, 189).

2. Втратити свіжість, прив’янути. Одцвіли, обсипали збитий холодними дощами цвіт пишні жоржини, зблякли, зів’яли ніжні айстри (Коз., Сальвія, 1959, 117); Вже в червні трава на горбах зблякла, і тільки срібний полин ріс кущами (Донч., VI, 1957, 377); // Втратити свіжість, змарніти. Зоставшись сама в кімнаті, вона частенько заглядала в дзеркало і трохи засмутилась, що її лице зблякло од не зовсім спокійної ночі (Н.-Лев., I, 1956, 439); Він згорбився, зморщився й збляк на виду, мов огірок на грядках після приморозків (Козл., Ю. Крук, 1957, 437); // розм. Стати кволим, немічним. Зовсім охляв [Лука Овсійович], збляк, спасибі, коні довезли, вивалили на стерню, як порожній лантух (Горд., Чужу ниву.., 1947, 119).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 447.