ЗБЕНТЕ́ЖЕНІСТЬ, ності, ж. Стан за знач. збенте́жений 2. Тамара оглядалась. Йосип Васильович помітив її збентеженість (Хижняк, Тамара, 1959, 29).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 684.