ЗБАГАТІ́ТИ, і́ю, і́єш. Док. до багаті́ти. Пан Грохальський повернувся з-під Москви раптом збагатівши, як це багатство потрапило йому до рук — знав тільки пан Бжеський (Тулуб, Людолови, І, 1957, 8).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 424.