ЗАШЕ́РХЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до заше́рхнути, заше́рхти. На полях ще лежить сніг, але видолинки вже налилися зеленою водою, ранками зашерхлою зверху (Збан., Сеспель, 1961, 356); // у знач. прикм. Кінь трощить і трощить копитищами зашерхлі калюжки, вибризкує з них воду (Стельмах, Правда.., 1961, 197); Івга нахилилася вперед, зволожила язиком зашерхлі губи (Рибак, Зброя.., 1943, 176); * Образно. Згадка про Артема Григоровича наче розворушила зашерхлу рану (Гур., Наша молодість, 1949, 301).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 413.