ЗАЧІ́СУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАЧЕСА́ТИ, чешу́, че́шеш, док., перех. Пригладжувати гребінцем, розміщати в порядку (волосся на голові). Коли є зачіска у хлопчиків і коси у дівчаток, треба щодня їх прочісувати густим гребінцем і акуратно зачісувати (Шк. гігієна, 1954, 92); // Робити яку-небудь зачіску.— Боже мій! — аж крикнула панночка, разом стрепенувшись і в долоні сплеснувши: — чи зуміє ж хто з вас [дівчат] мене зачесати, ушнурувати? (Вовчок, І, 1955, 105); Поріділе волосся Іван Юхимович зачісував набік, як це робилося ще в роки його молодості (Руд., Остання шабля, 1959 7).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 409.