Про УКРЛІТ.ORG

зачудовання

ЗАЧУДО́ВАННЯ, рідше ЗАЧУДУВА́ННЯ, я, с., розм. Стан за знач. зачудува́тися. Він показав на машинку. То був годинник, чи нюренберзьке яйце. Так назвали його, бо був схожий до яйця. Всі судді і хто лиш був у залі з зачудованням дивились на годинник (Коцюб., III, 1956, 10); Вигук зачудовання вихопився з юрби: модель перелетіла через верхівку дерева й поволі, плавно почала спускатися… (Донч., І, 1956, 72); Дівчинка вже цілком кам’яніла в здивуванні та зачудованні (Ю. Янов., IV, 1959, 87); Ніхто не в силі описати його зачудування, коли побачив скарбницю зовсім порожньою (Фр., VIII, 1952, 320).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 410.

вгору