Про УКРЛІТ.ORG

зачеплений

ЗАЧЕ́ПЛЕНИЙ1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зачепи́ти1. Море шуміло, дрібні камінці торохтіли, зачеплені хвилею, немов порікували, що їм не дає спокою химерна вода (Л. Укр., III, 1952, 597); Ялини — ніби щойно вродились — стояли зовсім молоді, не зачеплені осінню (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 139); Гануш заспівав українські пісні. Олесина душа стрепенулась, зачеплена рідними мелодіями (Н.-Лев., III, 1956, 228); // заче́плено, безос. присудк. сл. Литку лівої ноги було зачеплено, мабуть, уже останньої хвилини, бо кров, заливши штанину, не встигла ще навіть засохнути (Коз., Гарячі руки, 1960, 156); Мали виставляти Рустемову п’єсу, в якій зачеплено так багато болючих сторін мусульманського життя (Коцюб., II, 1955, 136).

Заче́плений за живе́: а) глибоко вражений, ображений ким-, чим-небудь. Паляничка, зачеплений за живе, ступнув наперед, поморгав своїми червоними повіками, ніби йому боляче було дивитися на світло, поклав руку собі на груди і пропищав: — Тут ми вже почали й критику.. знизу, так я розумію (Чаб., Тече вода.., 1961, 176); б) глибоко схвильований, зацікавлений, захоплений чим-небудь. Ми стояли й розглядали цей гурт збуджених суперечкою людей, зачеплених за живе найважливішими питаннями з поля літератури (Смолич, III, 1959, 467).

ЗАЧЕ́ПЛЕНИЙ2, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зачепи́ти2. Велетенська постать [шахтаря ] у парусиновій спецівці й касці, освітлена яскраво-білим вогнем карбідки, зачепленої гачком за виступ породи, чітко вирізьблювалась на стіні (Ткач, Плем’я.., 1961, 131.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 402.

вгору